Головна | Реєстрація | Вхід | RSS Четвер, 18.10.2018, 01:53

Ізяславський районний Будинок творчості дітей та юнацтва

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сторінка психолога

Рекомендації педагогам, батькам

 щодо розвитку у дітей  уяви і творчого мислення.

        Дослідження психологів свідчать , що уява дитини розвивається поступово, у міру накопичення нею певного досвіду. Усі образи уяви, якими б химерними вони не були , ґрунтуються на тих уявленнях і враженнях, які ми отримуємо у реальному житті. Образи уяви ґрунтується на образах пам’яті. Отже творча діяльність дитини знаходиться в прямій залежності від багатства і різноманітності її навколишнього досвіду, тому цей досвід є матеріалом,  на основі якого діє уява, з якого створюється зміст фантазії.

    До 5-6 років діти уже навчаються дії подумки, об’єктами маніпулювання  виступають уже не реальні предмети, а їхні образи - уявлення. Виділення окремих компонентів образу дозволяє дитині поєднувати деталі різних образів, придумуючи нові , фантастичні об’єкти чи явища - це здатність до фантазії. Фантазія дитини в цьому віці ще обмежена, дитина мислить ще занадто реалістично і не може відірватись від звичних образів, способів використання речей, найбільш ймовірних ланцюжків подій.

     Тому важливо розвивати фантазію у старших дошкільників  через  різноманітні завдання:

    - домалювати незакінчені малюнки;

    -  придумати й описати незвичайні, нові  властивості предмета;

    - комбінувати і сполучати в одному предметі  властивості й

      ознаки різних предметів;

    - переносити дії, застосовані  до одного предмета  на інший.  

Основний шлях у вихованні уяви дошкільників полягає у не нав’язливій побудові і втіленні  задумів у різних видах діяльності , особливо у грі, малюванні, конструюванні.

       У молодшому шкільному віці діти вже здатні виділяти і усвідомлювати закономірний характер взаємозв’язку  окремих явищ і об’єктів. Ці причинно-наслідкові взаємозв’язки  є основою  передбачення і планування. А  передбачення і планування  лежать в основі творчості на етапі формування   причинно-наслідкового мислення. Дитина може, свідомо  змінюючи умови або навіть закони функціонування навколишнього світу , прогнозувати нові, несподівані  ефекти і наслідки. Так, приміром , народжуються сюжети фантастичних розповідей і казок.

     Тому у молодшому шкільному віці важливим є розвиток таких умінь

-         виділяти з декількох  імовірних причин одну - головну, передбачати наслідки взаємодії об’єктів і явищ.

-         установлювати логіку і словесно описувати  причинно-наслідкові відносини

-         вміння виражати свою думку,  гнучкість у використанні синонімів і антонімів

-         збагачення словникового запасу

Для розвитку підлітків характерний ріст самостійності розумової діяльності і ріст критичності мислення. Завдяки самостійності , дитина вчиться керувати  своїм  мисленням: ставити дослідницькі  цілі,  висувати гіпотези  причинно-наслідкових залежностей, розглядати відомі факти з позицій висунутих гіпотез. Критичність  мислення  виявляється           в оцінці своєї і чужої діяльності з погляду законів і правил суспільства і природи . Тобто,  з одного боку творчість стає більш осмисленою, логічною, правдоподібною. З іншого боку критичність може перешкодити творчості, тому що на етапі висунення гіпотез багато з них можуть видатися безглуздими, нереальними і будуть відкинутими, що звужує появу нових, оригінальних ідей.

-         Щоб стимулювати активність і усунути негативний вплив критичності , можна використовувати такий метод, як «мозковий штурм». Суть цього методу в колективному розвязанні проблеми: висуваються  будь-які ідеї, навіть жартівливі, безглузді, всі вони приймаються, записуються на ватмані, критика при цьому заборонена . Завдяки цьому методу нерідко виникають нові, оригінальні  розвязання проблемних ситуацій.  

-         З метою формування  евристичного мислення важливо вчити аналізувати проблемну ситуацію , шляхом постановки  завдань, де потрібно проранжувати  виділені фактори ситуації, тобто розмістити за ступенем важливості : на перше місце ставиться найважливіший фактор, , потім – менш важливий і так далі.

Але всім дорослим потрібно пам’ятати, що основу творчої діяльності складає взаємодія інтересу  й радості. Тому дуже важливо для дитини в ході пізнавальної діяльності позитивне емоційне тло.

Джерело:  С.Кузікова   Вікова психокорекція. - Главник , 2008.- с.144

(Серія «Психологічний інструментарій»)

******************************************************************************************************************************

                                  Десять заповідей для батьків

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою. 

2. Не думай, що дитина – твоя, вона – божа. 

3. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш. Ти дав їй життя, як вона зможе віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той третьому. Це незворотній закон вдячності. 

4. Не виміщай на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб, адже, що посієш, те й зійде. 

5.Не стався до її проблем зверхньо.

6.Не принижуй!

7. Не муч себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, муч – якщо можеш, і не робиш.

8. Пам’ятай, - перефразовуючи одну людину, що сказала про вітчизну, - для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все. 

9. Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, що б робили твоїй. 

10. Люби свою дитину будь-якою – нездібною, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій, тому що дитина – це свято, яке поки з тобою. 

ПРАВДА ПРО ПРАВА

       Головною проблемою взаємостосунків батьків та дітей, починаючи приблизно з 12 років, є реакція емансипації.

Емансипація може бути: 

-     емоційна (коли емоційні зв’язки дітей та батьків поступово розриваються чи витісняються зв’язками з іншими – дружбою, любов’ю); 

-     поведінкова (коли батьки виявляються не в стані регулювати поведінку дитини; 
-     нормативна (якщо норми та цінності, на які орієнтуються батьки, стають неприйнятними їхніми дітьми, створюючи між ними прірву нерозуміння). 
Тому батьки інколи вдаються до позиції влади і продовжують деспотично нав’язувати їм свої думки, судження, оцінки та рішення за відомим, але не завжди прийнятним, принципом „роби як я”, або ніяковіють перед стрімким подорослішанням дітей, боячись поводити себе занадто консервативно на думку дітей. 
Намагаючись повністю контролювати життя своєї дитини, ми не тільки позбавляємо її можливості вибору, спонтанності дій, ініціативи, самостійності, але й себе позбавляємо можливості радіти життю, адже тотальний контроль забирає багато часу та енергії. Батьки не наглядачі! 
Найчастіше саме діалогічний підхід у вихованні дозволяє пом’якшити, або і усунути прояви емансипації, допомогти дитині навчитися приймати самостійні рішення та бути відповідальним за своє життя. 

Чи знаєте ви, що основна і найвища мета виховання – передача дитині відповідальності за власне життя? 

Ми будемо вчитися розрізняти в поведінці дитини події, за які відповідальна вона, а за які батьки. 

Що таке прийняття відповідальності на себе? 

Прийняття відповідальності на себе означає, що Ви прагнете передбачити наслідки Ваших дій і визначати в кожній конкретній ситуації, чи співпадають ці вчинки з Вашими власними цінностями. 
Слово „відповідальність” включає поняття відповідь. Відповідальність передбачає, що людина в стані відповісти за те, що відбувається. Також передбачається, що дитина достатньо інформована для того, щоб відповідати за свою поведінку. Інколи важливо дати самому собі відповідь на запитання: „Що я можу зробити в цій ситуації, щоб допомогти моїй дитині бути відповідальною і здатною приймати рішення самій?” 
Найчастіше проблеми у вихованні, взаємне нерозуміння дітей та батьків виникає через такі причини: 

-     батьки керують життям дитини, що не є батьківським обов’язком; 
-     не хочуть робити щасливим власне життя. 

Тому важливо змінити ці установки. Проаналізуйте різні прояви поведінки дитини і спробуйте визначити, за що у даній ситуації відповідальні батьки, а за що сама дитина.

1. Дитина пізно лягає спати. 

Якщо це так, то на наступний день у дитини втомлений вигляд, млявість, сонливість, і це позначається на житті Вашої дитини, але ніяк не на Вашому. 
Тим не менше, деякі моменти можуть впливати і на Ваше життя: 
дратівлива на наступний день,

- не дає Вам спокійно відпочити ні ввечері, ні вночі;

- вимагає, щоб Ви розбудили її на наступний ранок. 

2. Носить дуже неохайний чи викличний одяг. Зловживає косметикою. 
На Ваше життя це не впливає, на нього впливає Ваша манера одягатися. 
І все-таки, деякі моменти можуть впливати і на Ваше життя: 
Хоче з’являтися на людях разом з Вами, в той час, коли сама виглядає як справжній волоцюга. 
3. Спілкується з небажаними приятелями (старшими, які потрапляли в міліцію). 
Можливість самій вибирати собі друзі – це найрозповсюдженіша і важлива потреба підлітків. „Більше свободи з друзями, яких я сам вибрав” – це їх перша потреба. Над цим пунктом Ви не маєте прямого контролю, але, розібравшись з ним, Ви отримуєте хорошу можливість знайти взаєморозуміння з сином чи донькою.

Але деякі моменти можуть впливати на Ваше життя: 
- дитина приводить „небажаних” друзів додому проти Вашої волі; 

- дозволяє цим друзям вкрасти у Вас; 

- приводить їх, коли Вас немає вдома; 

- вимагає, щоб Ви обслуговували їх (годували тощо). 

4. Вилежується на дивані цілими днями, проглядаючи телепрограми чи слухаючи музику.

Дитина гайнує час, завдає шкоди зору, деградує фізично та інтелектуально. Це ніяк не впливає на Ваше життя. 

Але деякі моменти можуть впливати на Ваше життя: 
- заважає дивитися вам те, що вас цікавить;

- довго дивиться телевізор, включає його дуже голосно, що Вам є неприємним. 
5. Не робить уроків. Прогулює заняття в школі. Погано вчиться. 
Все, що пов’язане у Вашої дитини зі школою, впливає, перш за все, на її життя. Важко знайти батьків, яким би вдалося заставити дитину вчити уроки. 
Однак деякі моменти можуть впливати і на Ваше життя: 
- ви змушені вислуховувати неприємні дзвінки зі школи; 
-    живе вдома як утриманець (Ваш основний обов’язок полягає в наданні дитині всього необхідного для нормального життя, її – вчитися і готуватися стати дорослою) 
6. Не прибирає в своїй кімнаті. 

Це часто найбільше непокоїть матерів, але це впливає переважно на життя дитини, адже саме їй доводиться жити в таких дискомфортних умовах, відчувати труднощі при пошуку речей і носити зім’ятий одяг. 
Батьки вважають, що в їхній обов’язок входить контроль за підтриманням чистоти і порядку в дитячій. Але все-таки цей пункт віднесемо до життя дитини. 

Але деякі моменти можуть впливати і на Ваше життя: 

- коли двері відкриті, то видно безлад і бруд в її кімнаті; 
- у кімнаті збирається посуд, який залишає дитина; 
- залишені недоїдки прилучають у дім мурах і тараканів. 
7. Втікає з дому. 

Коли таке трапляється вперше, батьки відчувають справжній удар. Причина переживань у тому, що Ви переконані в необхідності контролювати будь-яку поведінку дитини, а цей вчинок, який Ви не змогли проконтролювати, підриває дане переконання, травмуючи Вас.

Діти, прагнучи вплинути таким способом на батьків, бажають отримати щось для себе (як мінімум, увагу). Але, якщо дивитися на дитину як на людину, відповідальну за своє життя, то її втеча впливає не на батьків, а на неї. Саме дитина відчуває пов’язані із втечею труднощі: ускладнення зі школою; незручності через необхідність ночувати, де прийдеться; переживає несправедливість свого вчинку щодо батьків. 
Однак деякі моменти можуть вплинути і на Ваше життя: 
- втрата психологічної рівноваги, недоспані ночі тощо. 

8. Б’ється з братами чи сестрами. 

Тут Ваша головна турбота полягає в тому, щоб подбати про безпеку. Вас може також лякати перспектива виникнення в дітей установок вирішувати всі життєві проблеми з допомогою насилля. Але, якщо всі учасники „баталій” достатньо дорослі і вже вміють бігати і говорити, краще віднесіть цей пункт до життя дитини. 
Але деякі моменти можуть впливати і на Ваше життя: 

- вас лякає можливість справжнього поранення; 

- вони так сильно метушаться, коли б’ються, що Вам заважає шум і крики; 
- можуть пошкодити меблі.

9. П’є та палить. 

Усі ці дії можуть спричинити шкоду її здоров’ю. 

Але деякі моменти можуть впливати і на Ваше життя: 

1.    Приходить додому п’яною і некерованою.

Першими кроками у наданні дитині самостійності та відповідальності є наступні: 
-  відмовтеся від відповідальності за ті визначені пункти, які стосуються життя дитини; 

-   вірте, що Ваша дитина може сама приймати правильні рішення в цих ситуаціях; 
-   покажіть сину чи доньці свою довіру. 

Повертаючись до наших ситуацій, спробуйте дати зрозуміти дитині, що Ви передаєте їй відповідальність за її вчинки. При цьому Ви можете скористатися такими виразами:

- Я НЕ МОЖУ заставити тебе робити що-небудь, і, крім того, це ТВОЇ ПРОБЛЕМИ, вони впливають на ТВОЄ ЖИТТЯ
- Я ЗРОЗУМІВ(ЛА), що ти достатньо можеш самостійно приймати правильні рішення стосовно...

Із сьогоднішнього дня Я НЕ ЗБИРАЮСЯ втручатися в ці рішення та довіряю тобі: що б ти не вирішила, буде для тебе правильним. 
- Я БУДУ цікавитися твоїми справами та допомагати тобі, якщо ти про це попросиш, але все це тепер твоя справа. 
Часто батькам важко віддавати відповідальність дитині за свою поведінку і це відбувається через страх дати дитині право на помилку. 
У багатьох випадках батьки вважають, що зобов’язані:

•         Стежити за дитиною (як би чого не трапилося і, крім того, спостерігати за тим, як вона їсть, відвідує школу тощо); 
•         Оберігати від невдач, помилок і т.п.; 
•         Турбуватися про дитину, зрештою, - це ж вони її створили на світ; 
•         Жертвувати всім для неї, оскільки її благополуччя найважливіше. 
Багато батьків поводить себе саме так, вважаючи, що хороші батьки мають бути такими. Вони заставляють дитину робити уроки, вирішують, з ким їй дружити і т.п. При такому підході дитина є безпомічним та безініціативним створінням. Особистість дитини визначається не тим, що представляє собою дитина, а тим, наскільки точно вона відповідає батьківським очікуванням. Батьки задоволені своєю дитиною у тій мірі, у якій вона відповідає стандартам суспільства та уявленням про неї батьків. І це жахливо. Оскільки втрачається неповторність особистості дитини та можливість самій приймати нові, незвичайні, незалежні рішення. 
Контроль батьків важливий, якщо дитина маленька, і в неї ще мало досвіду для прийняття власних рішень. У цьому випадку контроль може бути на користь (наприклад, коли маленька дитина виходить на вулицю). Але чим старшою вона стає, тим менше необхідності в такій опіці. І заборони можуть призвести чи до придушення ініціативи та невміння турбуватися про себе в майбутньому або до реакції протесту, що нерідко спостерігається в дітей та підлітків. 
Що ж представляє собою особистість? Це ставлення людини до себе, до інших людей, поведінка її в різних ситуаціях. Ми любимо дитину за її індивідуальні реакції, які можуть іноді дивувати нас, тішити чи засмучувати, але це ж наша дитина, і, якщо ми бажаємо їй щастя і добра, то зможемо приймати її такою, якою вона є. Якщо ж Ви поважаєте в ній особистість, то необхідно навчитися радіти здатності дитини приймати незалежні від Вас рішення і любити її безумовно, „не дивлячись ні на що”.

Література: Г.К.Радчук, О.В.Тіунова. Сімейне виховання (освітній тренінг для батьків).Навчально-методичний посібник. Тернопіль 2007.

*******************************************************************************************

                                                                                                Як хвалити свою дитину

          Чомусь серед батьків побутує думка, що вказуючи дитині на недоліки, критикуючи її, ми водночас її виховуємо. А чим більше звертатимемо увагу на позитивні сторони і хвалимо її, тим скоріше виховаємо самозакоханого егоїста. Це є великою помилкою. Насправді, похвала є корисною, але найважливішим є те, як саме її застосовувати. 
         Похвала повинна бути щирою, це – позитивна оцінка людини і її дій. Але деякі види похвали можуть призвести до результату, протилежному тому, який очікувався. Вона може викликати незручність, хвилювання, провину і погану поведінку. Уявимо, що дорослий хвалить підлітка: 
„Молодець”, „Ти добре виконав роботу”, „Ти – справжній математик” . Чому ж у відповідь ми чуємо слова: „Я зовсім не такий”, „Насправді, це не моя заслуга”, „Мені просто пощастило”. 
          Ці висловлювання не відображають впевненості і спокою. Чому ж підлітки реагують на похвалу захисними реакціями? Похвала – це оцінка. А оцінювання неприємне. Оцінювальний судить. Ті, кого судять, відчувають хвилювання. Похвала, як і критика, може бути шкідливою. „Ти завжди така хороша”. „Ти завжди такий щедрий”. „Ти завжди такий чесний”. Така похвала викликає тривогу. Вона зобов’язує людину жити за неможливими стандартами. Ніхто не може бути завжди хорошим, щедрим і уважним.  Неконкретна похвала або ж та, яка оцінює особистість чи характер, неприємна і ненадійна. Похвала, яка описує зусилля, досягнення і почуття, корисна і надійна. 
         Девіз описової похвали: „Опиши, але не оцінюй”. Описуйте події, але не оцінюйте особистість. Описуйте почуття, але не оцінюйте характер. Дайте правдиву картину досягнень, але не вихваляйте людину.  Визнання за допомогою опису (на противагу оцінювальній похвалі) може призвести до реалістичної самооцінки. Наші слова повинні ясно описати, що нам подобається і що ми цінуємо у дитини, її зусилля, досягнення чи результати творчості. Ми описуємо конкретну подію і наші конкретні почуття до неї. Вона ж робить загальні висновки про свою особистість і характер. Якщо наші висловлювання реалістичні і сповнені розуміння, то її висновки позитивні і конкретні. 
Наприклад 
Оцінювальна похвала: „ Ти – молодець!” (Вона є неконкретною і поверховою). 
Описова похвала: „Так приємно бачити в твоїй кімнаті порядок! Тепер тут затишно!” 
Можливий висновок: „Я – акуратна”. 
Наша похвала за допомогою опису допомагає дитині зробити висновок, що вона здібна, її цінують, поважають. 
Алгоритм описової похвали: 
1.     Опиши те, що ти бачиш, чуєш, відчуваєш. 
Опиши в найдрібніших деталях те, що дитина зробила, сказала: 
а) Я бачу помитий тобою посуд. 
б) Я чую, що ти намагаєшся не ображати брата, хоч ти дуже розгнівана на нього... 
в) Коли я захворіла минулого року, ти доглядав за мною, провітрював кімнату, приносив мені чай з лимоном, робив компреси на голову, бігав ввечері за ліками в аптеку. 
2.     Опиши свої почуття: 
а) Приємно повертатися додому і з порогу бачити такий порядок. 
б) Я задоволена і дуже тобі вдячна за те, що ти стараєшся тримати себе в руках. 
в) Я до сьогодні зворушена твоєю турботою. 
3.     Підсумуй гідну похвали поведінку дитини коротким реченням: 
а) Ти будеш хорошою господинею. 
б) Це говорить про твою терплячість і добре серце. 
в) Ти ростеш дбайливим і людяним. 
                      У яких випадках використовувати похвалу? 
-  Коли дитина чогось навчилася і ми хочемо підкріпити хороші результати. 
 - Коли дитина демонструє конструктивну поведінку. 
 - Навіть тоді, коли дитині не все вдається., - за найменші кроки до успіху. 
 - За спробу, навіть, коли вона не вдалася.

Література Радчук Г.К., Тіунова О.В. Сімейне виховання (освітній тренінг для батьків). Навчально-методичний посібник. - Тернопіль: ТНПУ ім.В.Гнатюка, 2007. – 121 с. 
 

*****************************************************************************************************

Як зробити успішний вибір професії 

Професія - це певний вид трудової діяльності, який потребує спеціальних теоретичних знань та практичних навичок. У кінці 20 ст. кількість професій становила декілька тисяч. Здібності і знання, необхідні для оволодіння професією,  набуваються  шляхом навчання, практики або самонавчання.  Кожна  професія висуває до особистості певні вимоги.  Знаючи свої  інтереси, нахили, мотиви,  можливості та враховуючи  потреби суспільства в кадрах, кожен  зможе зорієнтуватись  чи має він потенціал освоїти вибрану професію.

 ... читати повністю

Як підготуватися до здачі іспитів

Найбільшою проблемою в ситуації іспиту стає наше хвилювання. Гормон, який виділяється, коли людина відчуває страх, впливає на пам'ять. Це може бути причиною того, що деякі учні на іспитах цілковито забувають вивчений матеріал. У багатьох тривога пов’язана з  невпевненістю у своїх силах. Дуже важливо змінити цей настрій.. Для цього спробуйте створити у своїй свідомості образ успіху: чітко уявляйте його. «Виявляйте впевненість», - радить видатний психолог Д. Карнегі.

Можна створити уявну модель своєї вдалої здачі  іспиту - тобто  "програти" цю ситуацію подумки кілька разів, використовуючи формулу самонавіювання:

«Я спокійний і упевнений у собі.         

Я одержую питання і легко одержую доступ ресурсів пам'яті.

Я пишу чіткі відповіді  на питання.

Я впевнено і зі знанням працюю з бланком тесту.

Я одержую за це потрібну кількість балів».

Таким чином, Ви створюєте свою програму успішної діяльності, якою ви будите керуватися під час іспиту. Шляхом багаторазових повторень дана програма "залежиться"  у вас у підсвідомості, а  потім  реалізується. Треба максимально вжитися в цей образ і як можна точніше дотримуватися його під час іспиту.

 І все ж таки, якби Ви не налаштовувались , деякі  з Вас у день іспиту можуть відчути стрес. Тому потрібно оволодіти прийомами емоційної саморегуляції , які необхідно використовувати відразу після дії на організм людини стресових факторів. Це наступні прийоми:

1.У випадках сильної  напруги добре допомагає ритмічне дихання:

  • зробити видих довший ,як вдих,

  • зробити  глибокий видих вдвоє більший за вдих,

  • зробити глибокий вдих і затримати дихання на 20-30 секунд.

2.Змочити чоло, скроні й артерії на руках холодною водою.

3.Повільно озирнутися по сторонах, навіть у тому випадку, якщо приміщення знайоме. Переводячи погляд з одного предмета на інший, думкою описати їхній зовнішній вигляд. Зосередження на кожному окремому предметі допоможе відвернутися від внутрішньої стресової напруги, переключити увагу на раціональне сприйняття навколишнього оточення.

4.Подивитися у вікно на небо. Зосередитися на тім, що бачите. І ,набравши води в склянку, повільно подумати, як її випити. Сконцентрувати увагу на відчуттях, коли вода буде текти по горлу.

5.Уявити себе в приємній обстановці (в саду, на пляжі, на качелях, під душем).

 Можна  використовувати  вправу «Приємні спогади»

Уявіть, що у вас є місце, де ви можете сховатися і відпочити від цього бурхливого світу. Наприклад, прекрасне лісове озеро із  шовковим лугом і зеленим бором на березі. Дорогу до цього чудового озера знаєте тільки ви .Там  ви зовсім вільні і спокійні. Можна повалятися в траві, поплавати в теплій  воді, подивитися на небо. Ви можете уявити 6удь-яку картину,  визначити  її для себе в найтонших деталях. Цю вправу бажано виконувати періодично в звичайних умовах, тоді Вам   вона скоріше допоможе зняти напругу безпосередньо в стресовій ситуації. Адже, після того, як Ви кілька разів «побуваєте» у своєму притулку, він стане для вас звичним місцем відпочинку. Варто вам тільки уявити знайому картину, як напруга почне спадати.     

Звичайно , щоб добре здати іспити, треба засвоїти знання з предметів,  які  Ви здаєте. Намагайтесь правильно  організувати  вивчення навчального матеріалу, а саме:

1.Слід  переглянути весь матеріал і розподілити таким чином: якщо треба  вивчити 100 питань за 4 дні, то в перші 2-ва дні вивчається 70% інформації, третього дня - решта, четвертого – повторюють. Складні теми чергують з складними.

2.Потрібно враховувати  такі психологічні особливості:                                                                                          

-«Чинник межі». Найкраще запам'ятовується інформація, викладена на початку і на­прикінці тексту. Тому під час запам'ятовування та повторення слід приділити більшу ува­гу середині тексту.

- Повторювати треба не ме­ханічно, а вдумливо, зосередив­шись на змісті. Інформація після «завантаження» в мозок, якщо її не повторити, утрачається на 20—30% упродовж перших 10 год. Щоб цього не сталося, слід прочитати текст, повторити його вдруге, через 20 хв — у т­ретє, а через 8—10 год — у чет­верте, і ще раз — через добу. Тільки після цього можна бути впевненим у тому, що інформа­ція міцно «оселилася» в голові.

- Особливість «упізнавання». Дивлячись на текст, відчуваєш, що колись це все бачив, читав, отож вирішуєш, що витрачати час на це питання не варто й можна переходити до наступно­го. Насправді ж це — несвідомий самообман. І якщо не вивчити уважно те, що здається таким знайомим, на іспиті можна не відповісти на таке «знайоме» за­питання.

- Слід спробувати знайти щось цікаве у найнуднішому  матеріалі, адже цікаве запам'ятовується набагато легше.

3.Починай роботу, відпочивши. Найкращий відпочинок – 1,5 – 2 год. Сну або прогулянка, спорт, допомога батькам по господарству. Але не більше, інакше знову втомишся.

4.Першу годину можна працювати без перерви, а далі мають бути 5 – 10-хвилинні перерви через кожні 40-50 хв. напруженої роботи, під час яких можна виконувати фізичні вправи. Не роби відпочинок тривалим.

5.Якщо якесь завдання не можеш виконати одразу, не розгублюйся, спробуй повторити за якийсь час.

6. Починай вчити важкий матеріал, легший залишай на кінець.

7.Дотримуватися режиму сну і пильнування. Не рекомендується посилювати навчальне навантаження за рахунок сну. Саме під час сну відбувається переведення інформації, отриманої за день, з оперативної пам'яті в довгострокову. Тому скорочення кількості часу, відведеного на сон, не тільки буде приводити до поганого психічного самопочуття, млявості й апатії, але й знизить ефективність засвоєння навчального матеріалу.

   8.Регулярно харчуватися. Під час інтенсивної розумової роботи рекомендується чотириразове харчування. Дуже важлива наявність у їжі свіжих рослинних продуктів: овочів і фруктів.

*****************************************************************************************************

МАМА! ТАТО!

Ви можете допомогти мені зростати здоровою та щасливою людиною!

 

1. Не порівнюйте мене з іншими, не кажіть: "У всіх діти, як діти, чому ТИ не такий?"

Я маю право бути іншим і недосконалим!

2. Не руйнуйте мої надії, не кажіть: " З тебе нічого путнього не виросте!"

Я хочу вірити, що чогось я у житті досягну!

3. Не вказуйте, мені, що я повинен відчувати, не кажіть:

"Немає чого так плакати!" або "Чого ти постійно смієшся?!"

Я потребую вашої уваги!

4. Не вказуйте мені, що я повинен робити, не кажіть:

"Негайно прибирай!", "Роби те, що я тобі говорю!"

Я хочу, щоб Ви мене зацікавили! Я можу з вами співпрацювати!

5. Не викликайте у мене почуття провини, не кажіть:

"Через тебе у мене в житті нічого не виходить!", "Через тебе в домі скандали!"

Я не несу відповідальності за проблеми дорослих!

6. Не погрожуйте і не лякайте мене, не кажіть:

"Якщо ти так зробиш, то я тебе покараю"

Саме тоді мені здається, що світ злий і непривітний!

7. Не підкупайте мене, не кажіть:

"Якщо ти будеш гарно себе поводити, за це я тобі щось куплю!"

Я хочу вашої любові даром!

8. Не ображайте мене, не висміюйте мої якості, не кажіть:

"І в кого ти такий вдався?", "Ти так працюєш, як мокре горить!"

Я хотів би думати про себе тільки хороше та добре! Я найкращий, найрозумніший!

Форма входу
Пошук
Календар
«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів
Друзі сайту


Copyright MyCorp © 2018